Відділ соціальних гарантій

Згідно ст.2 прим 1 КЗпП України держава забезпечує рівність трудових прав усіх громадян.
Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану.
Відповідно ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
На реалізацію цих конституційних гарантій Верховною Радою України прийнято Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», метою якого є досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства шляхом правового забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, ліквідації дискримінації за ознакою статі та застосування спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права, надані їм Конституцією і законами України. Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» передбачено рівні права жінок і чоловіків - відсутність обмежень чи привілеїв за ознакою статі. Згідно умов статті 17 «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у праці та одержанні винагороди за неї». Жінкам і чоловікам забезпечуються рівні права та можливості у працевлаштуванні, просуванні по роботі, підвищенні кваліфікації та перепідготовці.
Роботодавець зобов’язаний: створювати умови праці, які дозволяли б жінкам і чоловікам здійснювати трудову діяльність на рівній основі; забезпечувати жінкам і чоловікам можливість суміщати трудову діяльність із сімейними обов’язками; здійснювати рівну оплату праці жінок і чоловіків при однаковій кваліфікації та однакових умовах праці; вживати заходів щодо створення безпечних для життя і здоров’я умов праці; вживати заходів щодо унеможливлення випадків сексуальних домагань.
Роботодавцям забороняється в оголошеннях чи рекламі про вакансії пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі, висувати різні вимоги, даючи перевагу одній із статей, вимагати від осіб, які влаштовуються на роботу, відомості про їхнє особисте життя, плани щодо народження дітей.
Роботодавці можуть здійснювати позитивні дії, спрямовані на досягнення збалансованого співвідношення жінок і чоловіків у різних сферах трудової діяльності, а також серед різних категорій працівників.
Дискримінація – ситуація, за якої особа або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця Базові поняття 9 проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними (ст. 1 Закону про протидію дискримінації). Дискримінація за ознакою статі – ситуація, за якої особа або група осіб за ознаками статі, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами або привілеями в будь-якій формі, встановленій Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», крім випадків, коли такі обмеження або привілеї мають правомірну об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними відповідно до умов ст. 1 Закону про забезпечення рівних прав.
Відповідно до ст.1, ст.7, ст.8 Закону України „Про колективні договори і угодиˮ колективний договір або угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців, зокрема щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, заборони дискримінації;
Дискримінація за ознакою статі у трудових відносинах проявляється в такому, наприклад:
-розподіл на „жіночіˮ і „чоловічіˮ професії та види робіт;
-фактичне недопущення жінок чи чоловіків, на підставах їхньої статі до отримання професійної підготовки чи навчання за тією чи іншою професією;
-розрив у заробітній платі жінок та чоловіків, у межах однієї галузі чи професії 25 відсотків;
-неформальна зайнятість, при якій вагітні і матері з дітьми до трьох років не можуть отримувати законодавчо гарантовані соціальні виплати і пільги, пов’язані із їхньою репродуктивною роботою;
-різне ставлення до працівників та працівниць, сприйняття та ставлення до жінок як до другорядних працівників;
-дискримінація, пов’язана з вагітністю та зобов’язаннями з догляду за дитиною, або хворим членом сім’ї;
-відмови на запити працівників щодо суміщення робочого графіку з сімейними обов’язками.
Згідно зі статтею 6 Закону дискримінація за ознакою статі забороняється.
Під сексізмом розуміють діскримінацію та зауваження в адресу жінок, наприклад, презирливе ставлення до її розумових здібностей або пряма вказівка на «місце біля плити», відверті зауваження, коментарі одягу та вигляду, сексистський гумор або жарти, доторкання. У разі, якщо на роботі пропонують виконати типово «жіночі» доручення - жінки нібито швидше друкують, краще організують затишок або справляються з рутиною, - від них варто сміливо відмовитися, якщо в список ваших основних обов'язків це не входить.
Поняття сексизм викладено в наказі Міністерства соціальної політики України 29.01.2020 №56, так там зазначено, це будь-який акт, жест, візуальний образ, написане або сказане, дія чи поведінка, заснована на ідеї про те, що людина або група осіб неповноцінні через свою стать, які виникають у публічній чи приватній сферах, онлайн або офлайн, з метою або для досягнення ефекту: образи гідності людини або прав особи або групи осіб; призведення до фізичної, сексуальної, психологічної або соціально-економічної шкоди або страждань особи або групи людей; створення середовища залякування, ворожості, приниження та заподіяння шкоди; створення перешкод для незалежності та повної реалізації прав людини особою або групою осіб; підтримки та зміцнення гендерних стереотипів.
Наказом координаційного центру з надання правової допомоги Міністерства юстиції України від 12.03.2019 № 33 затверджено методичні рекомендації щодо ідентифікації випадків гендерної дискримінації та механізм надання суб'єктам звернень правової допомоги у таких справах.
Гарантії рівності та заборони дискримінації містяться у нормативних актів міжнародного права, що ратифіковані Україною, ставши невід'ємною частиною національного законодавства. До таких актів, зокрема, належать: Конвенція організації об'єднаних націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок до якої приєдналася Україна 12.03.1981.
При цьому, за даними Global Gender Gap Report Україна піднялася в Індексі гендерного розриву на шість сходинок і посіла 59-е місце, про це йдеться у звіті Індексу гендерного розриву 2020. Зазначено, що експерти проаналізували 153 держави, врахувавши національні статистичні дані, рівень досягнень і можливостей чоловіків і жінок щодо економічної участі, кар'єрні перспективи, політичні права, здоров'я та тривалість життя та освіту. Згідно з цим документом, перше місце очолює Ісландія, друге місце сходинки займає Норвегія, на третьому знаходиться Фінляндія.
Очевидно, що проблема ґендерної дискримінації існує, як і проблема недостатнього розуміння людьми, що таке дискримінація, якими є негативні наслідки цього явища, як це позначається на гармонії та добробуті суспільства.
Враховуючи вищенаведене, є перспективи подолання дискримінації в сфері праці та сексизму. Відповідно до ст.18 Закону «Про забезпечення рівних прав жінок і чоловіків» колективні договори та угоди мають передбачати: покладення обов`язків уповноваженого з гендерних питань - радника керівника підприємства, установи (організації), їх структурних підрозділів на одного з працівників на громадських засадах. Основною метою діяльності Радника є реалізація державної політики з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на підприємстві, в установі, організації.
В результаті вказаного, буде забезпечена гендерна рівність, протидія дискримінації в трудовій сфері за ознакою статі.

Головний державний інспектор праці
відділу з питань додержання
законодавства про працю,
застрахованих осіб,
зайнятість, працевлаштування інвалідів
та з питань дитячої праці
у Дніпропетровському регіоні
Вікторія Капінус

З метою сприяння у наданні послуг особам, які постраждали від домашнього насильства, зокрема в частині забезпечення місцем тимчасового, безпечного, цілодобового перебування, організації допомоги особам, які опинились в складних життєвих обставинах та не мають місця проживання, у яких відсутні документи, що посвідчують особу, як наслідок виникають проблеми з працевлаштуванням та пошуком житла, а також для збереження родинних зв’язків між мамою та дитиною - організовано роботу Кризового центру для жінок із дітьми «Місто Добра»:
Місцезнаходження: м. Чернівці, вул. Річна, 10;
Контакти: 0 800 503 231 безкоштовний з усіх номерів по Україні;
+38 (099) 2000 103 офіс БФ «Я майбутнє України»;
050 243 69 71 керівник Марта Левченко;
Електронна адреса: cityofgoodness@gmail.com ;
Офіційний сайт https://misto-dobra.com.ua .
Кризовий центр для жінок із дітьми «Місто Добра» - це не тільки тимчасовий притулок та місце безпечного проживання постраждалих від домашнього насильства, але й комплексна програма соціалізації жінок, по завершенню якої жінка-мама самостійно вміє забезпечувати себе та своїх дітей.
У приміщення Кризового центру облаштовано 27 житлових кімнат для цілодобового перебування 80 осіб, які забезпечуються всіма необхідними речами, засобами гігієни, продуктами харчування. Разом з тим, умови перебування адаптовані для осіб з інвалідністю.
Мешканцями Кризового центру «Місто Добра» можуть бути жінки із дітьми з усіх областей України та громадянки інших країн, які потребують допомоги на території України.
Мешканці притулку отримують кваліфіковану медичну, юридичну, психологічну, педагогічну допомогу, здобувають навички ведення домашнього господарства, за потреби можуть здобути освіту, працевлаштуватись.
Програма розвитку є індивідуальною і базується виключно на бажанні та потенціалі самої жінки.
Протягом реабілітації родини, працівники Кризового центру тримають зворотній зв’язок із установою, яка скерувала родину та інформують про проведену роботу з родиною, надання відповідних послуг.
Для зарахування до Кризового центру необхідні:
-попереднє узгодження із центром по телефону чи електронній пошті;
-флюрографія;
-аналіз на Тоrch-інфекцїї.

Заступник Міністра з питань
європейської інтеграції

Ольга РЕВУК

У 2013 році Генеральна Асамблея ООН організувала зустріч на високому рівні для оцінки результатів втілення Глобального плану дій по боротьбі з торгівлею людьми від 30 липня 2010 року і затвердила резолюцію № A / RES / 68/192 від 18 грудня 2013 року. Резолюція закріпила дату проведення свята (30 липня), представила головні його цілі, описала важливість і механізми боротьби з згубним явищем.
Головною метою, переслідуваної таким рішенням, було підвищення обізнаності суспільства про торгівлю людьми. Незважаючи на те, що епоха держав, заснованих на рабовласницькому устрою, давно залишилася в минулому антилюдяні і злочинні дії сьогодні відбуваються абсолютно у всіх куточках світу. Тіньова злочинна сфера в багатьох державах прийняла масовий характер. Жертвами работоргівлі стають незахищені категорії людей. Відзначення світовою спільнотою цього свята допомагає об'єднати зусилля країн всього світу щодо виявлення і боротьби зі злочинною діяльністю в цьому напрямку.
У цей день Генеральний секретар ООН виступає з посланням. По всьому світі готуються конференції, просвітницькі лекції, форуми, семінари. Громадські рухи публікують відомості про торгівлю людьми, рабство. Влаштовуються благодійні заходи з допомоги жертвам. Вшановують діячів, які внесли істотний внесок у захист постраждалих. Проводяться флешмоби, виставки. Журналісти розповідають про боротьбу з невільничим ринком, життя активістів, які протидіють ганебному явищу.
Перші урочистості пройшли 30 липня 2014 року.
У 2020 році свято проводиться 7-й раз.
Україна докладає багато зусиль у сфері протидії торгівлі людьми, особливо в частині поширення Національного механізму взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми.
За даними Міністерства соціальної політики України статистичні дані за 2020 рік наступні:
Подано місцевими державними адміністраціями для встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми – 162 комплектів документів.
Кількість осіб, яким встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми становить 97 осіб. Відмовлено – 53 громадянам. Відмовлено у провадженні – у 8 випадках. Продовжено статус – 4 особам.
Серед осіб, які отримали статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, 28 жінок, 68 чоловіків і одна дитина (хлопчик).
32 особи постраждали від трудової експлуатації, 4 – від сексуальної, 2 – від жебрацтва, 4 особи були втягнені у злочинну діяльність, а 55 – використані у збройних конфліктах.
Країни призначення (експлуатації): Російська Федерація – 4 випадки; Україна – 4; Ліван – 1; Італія – 1, ОАЕ – 4, Туреччина – 1.
Всього за 2012-2020 роки офіційний статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, отримали 975 осіб. Серед них: жінки – 368 осіб; чоловіки – 519; діти – 88 (56 дівчат та 32 хлопчика).
Що стосується Дніпропетровської області:
Всього за 2012-2020 роки офіційний статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, отримали 59 мешканців області. Серед яких 33 – це жінки та 26 – чоловіки.
У 2020 році таких статусів набули 6 наших земляків (5 чоловіків та 1 жінка).
Попри статистику оцінити реальні масштаби торгівлі людьми в Україні важко, ураховуючи доволі високий рівень латентності цих злочинів.
10 ФАКТІВ, ЯКІ ТРЕБА ЗНАТИ ПРО ТОРГІВЛЮ ЛЮДЬМИ
1. Торгівля людьми - це експлуатація людей з метою отримання вигоди.
2. Як правило, жертви потрапляють у трудове, сексуальне або домашнє рабство.
3. Торгівля людьми - найбільш активно розвивається злочинна діяльність, що приносить щорічний дохід, оцінюваний в 150 мільярдів доларів США.
4. Особливо вразливі ті особи, які через бідність або відсутність роботи мають намір покинути свій будинок в пошуках кращого життя.
5. У сучасному рабстві перебувають понад 20 мільйонів людей.
6. У більшості випадків люди стають жертвами торгівлі людьми через обман чи шляхом примусу.
7. Злочинці - як правило, люди, яких жертви добре знають і довіряють їм.
8. Коли люди стають об'єктами експлуатації, вони змушені працювати багато годин поспіль, або взагалі не отримуючи винагороди за свою працю, або отримуючи мізерну оплату. Крім того, жертви можуть нерідко піддаватися фізичному або психологічному насильству: загрозам, згвалтувань, вбивств.
9. Найчастіше у жертв забирають документи і примушують платити вигадані борги.
10. Торгівля людьми - це глобальне явище, яке має місце прямо зараз в кожній без винятку країні.
Департамент соціального захисту населення облдержадміністрації, під координацією якого в області будуть проходити заходи, присвячені Всесвітньому дню боротьби з торгівлею людьми, хоче привернути увагу наших громадян, які вирішили шукати кращої долі шляхом працевлаштування за кордоном.
Нагадуємо, що небезпеку видно не одразу. Привабливі пропозиції з працевлаштування можуть виявитися пасткою торгівців людьми. Це означає, що зароблених коштів ви не отримаєте. Це означає, що вас можуть бити, залякувати та змушувати виконувати роботу, яку ви не хочете робити.
ЯКЩО ЗНАЙШЛИ РОБОТУ ЗА КОРДОНОМ? ПЕРЕКОНАЙТЕСЯ, ЧИ ВСЕ БЕЗПЕЧНО.
1) перевіряйте інформацію заздалегідь, користуйтеся у тому числі ресурсами Інтернету, наприклад: www.stoptrafficking.org, www.527.org.ua;
2) підписуйте лише документи, складені зрозумілою вам мовою;
3) легальна праця можлива тільки з дійсною робочою візою або посвідкою на проживання;
4) не залишайте свого паспорта в заставу та не віддавайте його роботодавцям або іншим особам;
5) дізнайтеся контакти найближчого посольства України;
6) тримайте копії документів окремо від оригіналів, один примірник залиште своїм близьким (чоловіку, батькам, дітям та інш. родичам);
7) розкажіть близьким про деталі подорожі, підтримуйте з ними постійний контакт;
8) домовтеся про кодову фразу, яка повідомить, що ви потрапили в небезпеку.
Громадянам, яким загрожує небезпека потрапити у ситуацію з торгівлею людьми рекомендуємо звертатися за наступними адресатами:
МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ (м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10, тел. (044) 226-24-45)
НАЦІОНАЛЬНА БЕЗКОШТОВНА ГАРЯЧА ЛІНІЯ З ПИТАНЬ ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ ТА КОНСУЛЬТУВАННЯ МІГРАНТІВ 527 – безкоштовні дзвінки з мобільних телефонів в Україні 0-800-505-501 – безкоштовні дзвінки зі стаціонарних телефонів в Україні
Графік роботи гарячої лінії: пн-нд з 08:00 до 20:00 527.org.ua – електронні консультації
ЄДИНИЙ КОНТАКТ-ЦЕНТР СИСТЕМИ БЕЗОПЛАТНОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ 0 800 213 103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів)
Департамент боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми Національної поліції України (044) 254 74 30
Цілодобова гаряча лінія департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України 044-238-16-57
Управління боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми ГУНП в Дніпропетровській області (вул. Поля, 1, м. Дніпро, 49030, тел.: (056) 756 54 42)
Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, тел. (056) 770-90-29, (056) 720-94-44.
Громадська організація “Промінь Дніпро” (м. Дніпро, тел. 096 130 18 79)
Міжнародні дні є приводом для освіти широкої громадськості з питань, що викликають заклопотаність, для мобілізації політичної волі та ресурсів для вирішення глобальних проблем, а також для прославлення і зміцнення досягнень людства. Існування міжнародних днів передувало установі Організації Об'єднаних Націй, але ООН сприйняла їх як потужний інструмент підвищення інформованості про тих чи інших питаннях.

Трудова міграція: 4 рівні за ступенем легальності:
1. Офіційна трудова міграція – переміщення українських громадян, які, виїжджаючи за кордон, декларують участь у трудовій діяльності як мету виїзду і є легальними трудовими мігрантами в приймаючих країнах (саме їх і фіксує офіційна статистика).
2. Неофіційна легальна міграція – поїздки за кордон з декларованою метою туризму, відвідування родичів тощо, з подальшим працевлаштуванням та реєстрацією в країні-реципієнті; учасники таких поїздок не можуть бути відстеженні вітчизняною статистикою, але при цьому стають цілком легальними трудовими мігрантами в країнах-реципієнтах.
3. Успішна нелегальна міграція – поїздки за кордон, пов'язані з незареєстрованою зайнятістю видами діяльності, дозволеними законодавством відповідних країн.
4. Міграція жертв злочинних угруповань – торгівля людьми та інші випадки перебування громадян України в нелюдських умовах або зайнятість протиправною діяльністю за кордоном не з власної волі.
Основними сферами, де зайняті працівники-мігранти є:
• Будівництво
• Сільське господарство (збирання врожаю)
• Домашнє господарство (прибирання домівки, готування їжі, доглядання дітей та немічних людей похилого віку)
• Сфера торгівлі та сервісу (у т.ч. – готельний бізнес)
Основними країнами призначення громадян України є Російська Федерація, Республіка Польща, Республіка Туреччина, ОАЕ тощо.
Але, незаконна трудова міграція підвищує ризик потрапляння в ситуації, пов’язані з торгівлею людьми.
Хто входить до «групи ризику» осіб, які мають високу імовірність постраждати від торгівлі людьми:
• Нелегальні мігранти
• Члени малозабезпечених сімей
• Жертви домашнього насильства
• Особи, які займаються проституцією
• Особи, звільнені з місць позбавлення волі
• Матері – одиначки
• Залежні
• Учасники АТО
• Особи з обмеженими можливостями
• Діти – сироти, діти із багатодітних та неблагополучних сімей
• Особи, що користуються послугами шлюбних агентств
Стадії торгівлі людьми:
• Вербування
• Перевезення
• Експлуатація
Під вербуванням слід розуміти схиляння одного або кількох людей до згоди на їх використання в якості виконавців певних видів робіт або надання послуг.
Методи, що найчастіше застосовуються:
• Пошук поодинокими вербувальниками зацікавлених чоловіків та жінок у барах, кафе, нічних та диско-клубах, на ринках тощо
• Вербування через неформальні кола сімей та / або друзів
• Поширення оголошень щодо роботи та навчання за кордоном
• Діяльність під виглядом агентств, що пропонують роботу та навчання за кордоном, шлюбних або туристичних агентств
• Оформлення фіктивних шлюбів
• Викуп дітей в опікунів/батьків
Перевезення – процес, під час якого постраждалих перевозять (переміщають) в межах або за межі країни походження (через країну / країни транзиту) до остаточного місця призначення.
Види експлуатації:
• Трудова експлуатація
• Сексуальна експлуатація
• Використання в порнобізнесі
• Використання в жебрацтві
• Вилучення органів
• Проведення дослідів над людиною без її згоди
• Використання у збройних конфліктах
• Втягнення у злочинну діяльність
• Примусова вагітність
• Усиновлення / удочеріння з метою наживи
• Рабство та звичаї, подібні до рабства
• Підневільне становище
Загальні ознаки постраждалих від торгівлі людьми:
• Людина вважає, що вона повинна працювати навіть без власної згоди та залишатись на робочому місці до окремого дозволу залишити робоче місце
• За відсутності безпосередньої загрози виявляє страх та занепокоєння, вважає, що щодо неї чи її близьких мають місце погрози чи прояви насильства з боку сторонніх осіб
• Має травми, які за зовнішніми ознаками є проявами насильницьких дій
• Має травми та фізичні дефекти, типові для наслідків виконання певних видів робіт, або які є наслідками використовуваних засобів контролю чи обмеженням волі
• Виявляє недовіру до оточуючих та/чи відчуває страх при спілкуванні
• Не має документів, що підтверджують особу або має підроблені документи
• Знаходиться у місці, яке може використовуватись з метою експлуатації особи, або перебувала в такому місці
• Не знає точної адреси місця роботи та місця знаходження
• Була вимушена працювати на будь-яких умовах
• Отримує (отримувала) мізерну заробітну плату, або не отримує її зовсім (не має доступу до зароблених коштів)
• Тривалий час проживає (ла) у помешканні, не придатному для повноцінного існування
• Не мала доступу до медичної допомоги або допомога не надавалась належним чином
• Має обмежене коло спілкування (у тому числі з рідними та близьким соціальним оточенням)
• Впевнена в тому, що має грошові зобов’язання та знаходиться в залежному стані (у тому числі, якщо переїзд до країни призначення оплачувався посередниками) тощо
ВАЖЛИВО!
• Особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, має право звернутися із заявою про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, до обласної, районної державної адміністрації за місцем свого перебування.
• У разі коли постраждалою особою є дитина, суб’єкт невідкладно повідомляє про неї відповідну службу у справах дітей та уповноважений орган Національної поліції України. Усі дії щодо такої дитини здійснюються відповідно до вимог нормативно-правових актів щодо захисту прав дитини.
• Служба у справах дітей здійснює заходи щодо захисту прав дитини та направляє її у разі потреби до притулку для дітей служби у справах дітей або центру соціально-психологічної реабілітації дітей.
• У разі коли постраждала особа не зверталася та не бажає співпрацювати з органами внутрішніх справ, відповідальний підрозділ подає до органу внутрішніх справ інформацію про вчинення злочину з поміткою про відмову особи співпрацювати з відповідними органами.
• Орган внутрішніх справ розглядає зазначену інформацію та здійснює в установленому законодавством порядку відповідні заходи.
Права особи, яка постраждала від торгівлі людьми:
• Забезпечення особистої безпеки, поваги
• Безоплатне одержання інформації про свої права та можливості мовою, якою він володіє
• Безоплатне одержання медичної, психологічної, соціальної, правової допомоги
• Тимчасове розміщення в закладах для осіб, які постраждали від торгівлі людьми, на строк до трьох місяців
• Відшкодування моральної та матеріальної шкоди за рахунок осіб, які її заподіяли, у порядку, встановленому Цивільним кодексом України
• Отримання одноразової матеріальної допомоги
• Отримання допомоги у працевлаштуванні, реалізації права на освіту та професійну підготовку
• Безоплатне отримання послуг перекладача у разі, коли він не володіє українською або російською мовою
• Тимчасове перебування в Україні строком до трьох місяців або постійне проживання на території України у порядку, встановленому законодавством (для іноземців або осіб без громадянства)
Список контактів:
Відділ протидії торгівлі людьми Міністерства соціальної політики України 01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10, тел. (044) 289-55-57,
https://www.msp.gov.ua/news/15983.html, e-
mail: ct.mspu@gmail.com
Департамент соціального захисту населення
49094, м.Дніпро, вул. Набережна перемоги, 26, тел. (067) 926 63 26
e-mail: sobes@ukr.net,
rakhmanov@adm.dp.gov.ua
Громадська організація «Промінь Дніпро» 49000, м.Дніпро, проспект Богданва Хмельницького, буд. 32-А, кв.24, тел. (056) 789-80-18, (066) 407-20-38, e-mail:
promindnipro@gmail.com,
morgunolena@gmail.com
Управління боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми ГУНП в Дніпропетровській області 49101, м.Дніпро, вул.Троїцька, 20А, тел.(056) 756 50 01, (056) 756 50 02
e-mail:dp.npu.gov.ua
Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області 49107, м.Дніпро, вул. Казакова, 3, тел. (056) 722 - 28 - 30, e-mail: 04dp@dsp.gov.ua
Додаткову інформацію та консультацію Ви можете отримати:
Національна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів:
0 800 505 501 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів в межах України)
527 (безкоштовно з мобільних телефонів в межах України)

На сьогоднішній день зусилля місцевих адміністрацій, органів місцевого самоврядування та об’єднаних територіальних громад спрямовані на виконання заходів щодо ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, однак у таких умовах ситуація торгівлі людьми може погіршитися та набрати нових методів використання вразливих верств населення.
Та для того щоб особа розуміла підпадає чи ні вона під категорію жертв торгівлі людьми їй необхідно чітко розуміти основні елементи поняття “торгівля людьми”.
Метою торгівлі людьми є експлуатація. Найбільш розповсюдженими формами експлуатації:
Трудова експлуатація
Чоловіків, жінок та дітей змушують працювати проти їх волі під загрозою насильства чи іншого покарання. Це супроводжується обмеженнями свободи, відібранням документів чи майна. Оплата за роботу не здійснюється.
Сексуальна експлуатація
Дорослих та дітей внаслідок обману, примусу, погроз чи інших засобів маніпуляції втягують до проституції, “ескорт послуг”, секс туризму, зйомок у порнографічних фільмах тощо.
Торгівля органами
Добровільне чи примусове вилучення органів з метою подальшого продажу, що здійснюється під дією тиску, погроз, а також використання уразливого стану людини.
Втягнений у злочинну діяльність
Людям обіцяють вигідне працевлаштування, але, застосовуючи різні засоби впливу та залякування, їх змушують перевозити наркотики чи інші заборонені речовини та предмети, порушувати закон. Проте крім (або замість) заробітної плати, ці люди можуть отримати чималий термін ув’язнення.
Примусове жебрацтво
Примус людини до жебрацтва із застосування погроз, маніпуляцій та вимог відшкодувати непосильне боргове зобов’язання.
Департамент соціального захисту населення облдержадміністрації інформує, що всі особи, які стали жертвами торгівлі людьми мають право
на отримання допомоги, передбаченої Законом України “Про протидію торгівлі людьми”.
Відповідно до ст. 16 вищевказаного Закону особа, яка постраждала від торгівлі людьми має наступні права:
“1. Особа, якій встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, має право на забезпечення особистої безпеки, поваги, а також на безоплатне одержання:
1) інформації щодо своїх прав та можливостей, викладеної мовою, якою володіє така особа;
2) медичної, психологічної, соціальної, правової та іншої необхідної допомоги;
3) тимчасового розміщення, за бажанням постраждало!' особи та у разі відсутності житла, в закладах допомоги для осіб, які постраждали від торгівлі людьми, на строк до трьох місяців, який у разі необхідності може бути продовжено за рішенням місцевої державної адміністрації, зокрема у зв'язку з участю особи в якості постраждалого або свідка у кримінальному процесі;
4) відшкодування моральної та матеріальної шкоди за рахунок осіб, які її заподіяли, у порядку, встановленому Цивільним кодексом України;
5) одноразової матеріальної допомоги у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
6) допомоги у працевлаштуванні, реалізації права на освіту та професійну підготовку.”.
Надання допомоги особі, яка постраждала від торгівлі людьми, не залежить від:
1) звернення такої особи до правоохоронних органів та її участі у кримінальному процесі;
2) наявності у такої особи документа, що посвідчує особу.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 липня 2012 року №. 660-2012-п “Про затвердження Порядку виплати одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми” та Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” з 01 січня 2020 року розмір одноразової матеріальної допомоги для осіб, які постраждали від торгівлі людьми складає наступні суми:
- дітям віком до 6 років - 5 337,00 грн.;
- дітям віком від 6 до 18 років - 6 654,00 грн.;
- працездатним особам - 6 306,00 грн.;
- непрацездатним особам - 4 914,00 грн.
Призначається допомога органами соціального захисту населення за місцем проживання (реєстрації) осіб, яким Мінсоцполітики встановлено офіційний статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми на підставі наступних документів: .
- заяви за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
- копії довідки про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми (видається місцевою державною адміністрацією до якої особа зверталася за встановленням статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми);
- копії документа, що посвідчує особу;
- копії документа, що підтверджує непрацездатність особи (у разі потреби).
Виплачується допомога за рахунок коштів Державного бюджету України.
Довідки за телефоном: (056) 720 94 45, або (067) 926 63 26.

Викликайте “ПОЛІНУ”
Крок 1. Негайно телефонуйте за номером «102». При викликуекіпаж патрульної поліції слід зазначити, що вам потрібен саме екіпаж “ПОЛІНА” (поліція проти домашнього насильства), які реагують виключно на виклики, що пов`язані із домашнім насильством.
ЗАПАМ`ЯТАЙТЕ, що єдиним номером, який є надійним і достовірним для виклику поліції - це «102», а не будь-які інші номери, які можливо знайти в інтернеті (наприклад, телефони Головних управлінь Національної поліції України в регіонах, Управлінь поліції охорони, районних відділень поліції і т. д., які починаються на телефонні коди міст.
Наприклад, + 38 (056). Виклик поліції саме за номером «102» в подальшому допоможе Вам встановити факт здійснення такого виклику у разі, якщо поліція не приїхала або не вжила належних заходів.
Протокол про адмінпорушення або терміновий заборонний припис
Що далі? За фактом Вашого виклику має прибути екіпаж патрульної поліції, зафіксувати прояв домашнього насильства у будь-якій формі та вжити такі заходи:
— скласти протокол про адміністративне правопорушення (що передбачене ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення - вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування).
Далі складений протокол про адміністративне правопорушення разом з матеріалами, що зібрані працівниками поліції на підтвердження факту домашнього насильства, надсилається до суду. І вже суд вирішує, чи притягнути кривдника до відповідальності, чи ні.
— за наявності для цього підстав, затримати кривдника максимум на 3 години
— застосувати терміновий заборонний припис стосовно кривдника (виноситься строком до 10 діб у разі у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи та має на меті такі обмежувальні заходи:)
- зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи (така вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення)
- заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;
- заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Корисно. У разі, якщо з будь-яких причин Ви не викликали поліцію та не зафіксували факт насильства і сім’ї в момент вчинення, вирушайте до територіального відділення поліції та напишіть заяву про притягнення кривдника до відповідальності (контакти обласних та районних відділів поліції — https://bit.ly/33YAilZ). Зразок заяви про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП - https://bit.ly/2UGgCix Своєчасно зафіксувати тілесні ушкодження
Крок 2. У разі, якщо Ви стали жертвою домашнього фізичного або сексуального насильства навіть якщо у Вас не має видимих ознак ушкоджень (наприклад синців чи подряпин), НЕГАЙНО вирушайте на прийом до лікаря у травмпункт/судово-медичного експерта, щоб своєчасно зафіксувати тілесні ушкодження і визначити ступінь їх тяжкості. Надалі це допоможе притягнути Вашого кривдника до кримінальної відповідальності. Для зняття таких пошкоджень можна звернутися до бюро судово-медичної експертизи у відповідній області. Складіть письмову заяву про вчинення кримінального правопорушення
Крок 3. У разі вчинення фізичного або домашнього насильства, бажано НЕГАЙНО звернутись до районного відділення поліції для складання письмової заяви про вчинення кримінального правопорушення, до якого слід додати копію висновку судово-медичного експерта. У такій заяві слід коротко та чітко описати всі обставини справи. Також письмова заява може бути направлена, як цінний лист з повідомленням про доставку.
Важливо. В районному відділенні поліції Ви також можете зібрати дані, необхідні для кроку №4, у випадку, якщо насильство в сім’ї було систематичним. Зразок запиту на інформацію щодо вчинення насильства в сім’ї - https://bit.ly/3aos9Ka Що таке обмежувальний припис
Крок 4. Скористайтесь правом на встановлення обмежувального припису. Обмежувальний припис це - одне або кілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладання на нього обов'язків, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Обмежувальний припис виноситься судом строком від 1 до 6 місяців (може бути продовжений до 6 місяців).
Що може входити в обмежувальне припис?
1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
2) усунення перешкод в користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю особи, яка постраждала;
3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
4) заборона наближатися на певну відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває в місці, невідомому кривдникові, переслідувати її і в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
6) заборона вести переписку, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Про видачу обмежувального припису варто звертатися в суд за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала. Протягом 72 годин з моменту прийняття такої заяви суд приймає відповідне рішення.
Скористайтесь правом на безоплатну правову допомогу від держави
Крок 5. Безоплатну консультацію в умовах карантину Вам можуть надати за телефоном + 38 (098) 044 2995.Поставити запитання можна через месенджер Фейсбук-сторінки: https://www.facebook.com/dnipro3.dnipro/ або надіслати на електронну пошту Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги - local@legalaid.dp.ua).
Також у центрі безоплатної вторинної правової допомоги Ви зможете отримати допомогу у складенні таких найтиповіших документів до суду, які випливають із вчинення насильства в сім’ї, а саме:
- позовна заява про розірвання шлюбу;
- позовна заява про визначення місця проживання дитини;
- позовна заява про усунення перешкод щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною батька/матері, який проживає окремо від дитини;
- позовна заява про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням;
- позовна заява про усунення перешкод у праві користування житловим приміщенням;
- заява в рамках окремого провадження про видачу обмежувального припису стосовно кривдника;
- позовна заява про поділ майна, набутого під час шлюбу.
Віднедавна однією з категорій осіб, яким надається безоплатна вторинна правова допомога, є жертви домашнього насильства. А це означає, що в разі, якщо Ви стали заручником такої ситуації, то маєте право на безоплатне представництво Ваших інтересів в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складання процесуальних документів та захист.
Які документи потрібні для отримання безоплатної правової допомоги Аби Вам надали безоплатну правову допомогу з метою Вашого представництва перед правоохоронними оргнами, а також у суді, разом зі зверненням Вам необхідно надати копії паспорта та реєстраційної картки платника податків, а також один з перелічених нижче документів:
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, у якому міститься інформація про вчинення злочину, пов`язаного з насильством;
- талон-повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного з насильством, виданий уповноваженим підрозділом органу Національної поліції, за формою, затвердженою МВС;
- копія протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
- копія постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з насильством;
- копія заяви до суду про видачу або продовження обмежувального припису стосовно кривдника;
- рішення суду про видачу або продовження обмежувального припису стосовно кривдника;
- копія винесеного працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції термінового заборонного припису;
- направлення постраждалих осіб до центру з надання БВПД, складене за формою, затвердженою Міністерством соціальної політики України (видається районними, районними у м. Києві і м. Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад, чи загальними/спеціалізованими службами підтримки постраждалих осіб).
Надати необхідні документи можна через спеціально обладнані скриньки для кореспонденції або електронні засоби зв’язку (адреси та електронні пошти місцевих центрів з надання БВПД можна дізнатися на офіційному сайті системи БПД https://www.legalaid.gov.ua/ ).
Що робити, якщо дитина є свідком або постраждалою від домашнього насильства Окрім вищевикладеного покрокового алгоритму дій, Ви маєте звернутись до органу опіки та піклування за місцем проживання (перебування) дитини. Для отримання допомоги у складанні такої заяви Ви можете звернутися до найближчого центру з надання безоплатно вторинної правової допомоги за допомогою електронної пошти (адреси можна дізнатися на сайті системи БПД – https://www.legalaid.gov.ua/ ).
Корисно. приклад заяви-повідомлення про вчинення насильства в сім’ї стосовно дитини - https://bit.ly/2wEeLTq
Куди звернутись, аби отримати детальну правову консультацію
Дніпровський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги🏛 м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 56 (тимчасово)
+ 38 (098) 044 2995📧 local.dnipro@legalaid.dp.ua📱 + 38 (066) 224 6031 - Viber та Telegram
Дніпровське бюро правової допомоги №1
м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 56📞 + 38 (099) 161 5272📧 dnipro1.dnipro@legalaid.dp.ua
Дніпровське бюро правової допомоги №2🏛 м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 8
+ 38 (068) 946 5126📧 dnipro2.dnipro@legalaid.dp.ua
Новоолександрівське бюро правової допомоги🏛 м. Дніпро, пл. Шевченка, буд. 7
+ 38 (050) 164 0393; + 38 (095) 225 8427
novooleksandrivske@legalaid.dp.ua
Слобожанське бюро правової допомоги
смт. Слобожанське, вул. В. Сухомлинського, буд. 42
+ 38 (098) 442 9285
slobozhanske@legalaid.dp.ua
Солонянське бюро правової допомоги🏛 смт. Солоне, вул. Гагаріна, буд. 13
+ 38 (067) 839 5455
solonianske@legalaid.dp.ua
Синельниківське бюро правової допомоги
м. Синельникове, вул. Богми, 4-а
+ 38 (056) 634 1435
synelnikivske@legalaid.dp.ua
Магдалинівське бюро правової допомоги
смт. Магдалинівка, вул. Центральна, 84
+ 38 (056) 912 1196
mahdalynivske@legalaid.dp.ua
Царичанське бюро правової допомоги
смт. Царичанка, вул. Театральна, 17
+ 38 (056) 903 2160
tsarychanske@legalaid.dp.ua
Новомосковське бюро правової допомоги
м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, 12📞 + 38 (068) 481 0013
novomoskovske@legalaid.dp.ua Збережіть корисні контакти, аби не загубити
Інші корисні контакти організацій, куди можна звернутись за допомогою у випадку, якщо Ви стали жертвою домашнього насильства:
- Державний кол-центр з питань запобігання домашньому насильству 15 47, працює цілодобово;
- Національна "гаряча лінія" з питань запобігання домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації 0 800 500 335, або з мобільного 116 123, працює цілодобово;
- Дитяча "гаряча лінія" 0 800 500 225, 116 111 - з мобільного, яка з 01.04.2020 року працює з 12:00 до 16:00 у будні дні;- Урядовий кол-центр 15 45.
Обмежень щодо роботи в цих організаціях на період карантину немає.

До дільничного інспектора поліції.
До кримінальної поліції у справах дітей.
До центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
До управління сім’ї та молоді районної, міської чи обласної держадміністрацій.
До громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства.
Звернення необхідно подавати у письмовій формі на ім’я керівника органу влади із зазначенням своїх повних координат (П.І.Б., місце проживання, контактні телефони). У ньому коротко та чітко вказуються всі обставини справи та висловлюється конкретна вимога стосовно наслідків заяви, наприклад «Прошу притягнути винних осіб до відповідальності». Подавайте факти, що можуть бути підтверджені документально чи іншими об’єктивними доказами. Радимо надсилати звернення рекомендованим листом.
Дільничний інспектор поліції розглядає повідомлення про вчинення насильства в сім’ї або реальну загрозу його вчинення відповідно до Порядку розгляду таких заяв та повідомлень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 26 квітня 2003 року № 616, та актів МВС. Дільничні інспектори повинні виїхати (вийти) на місце конфлікту в кількості не менше двох працівників. Вони зобов’язані прийняти Вашу заяву, роз’яснити Ваші права, задокументувати факт правопорушення, зібрати характеризуючий матеріал на кривдника (спосіб життя, характер, поведінка в побуті, вживання спиртних напоїв, схильність до насильницьких проявів тощо), поставити його на профілактичний облік, винести кривднику офіційне письмове попередження про неприпустимість учинення насильства в сім’ї, скласти адміністративний протокол за статтею 173-2 КпАП, заповнити спеціальну картку обліку факту скоєння насильства в сім’ї та у триденний термін направити її до управління (відділу) у справах сім’ї та молоді місцевої держадміністрації, а у випадках скоєння насильства в сім’ї відносно неповнолітнього чи за його присутності – ще й до служби у справах неповнолітніх місцевої держадміністрації. Якщо кривдник уже перебуває на обліку за вчинення насильства в сім’ї, йому виноситься захисний припис, який погоджується з начальником відповідного органу Національної поліції і прокурором району. Поліція зобов’язана здійснювати контроль за місцем проживання кривдника.
Пам’ятайте, що спричинення будь-якого виду тілесних ушкоджень, а також вчинення будь-яких інших дій проти життя та здоров’я, волі, честі чи гідності особи, а також проти статевої недоторканості, є злочинами. За ці та інші правопорушення передбачена кримінальна відповідальність! Перебування з кривдником в сімейних відносинах не виключає необхідності притягнення його до кримінальної відповідальності. Саме тому, якщо Ви стали жертвою злочину, необхідно звертатись до поліції із заявою про злочин та наполягти, щоб відкрили кримінальне провадження, внесли відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, негайно призначили судово-медичну експертизу тощо.
Безкоштовні консультації
Національна “гаряча лінія” з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації: 0 800 500 335 або 386 (короткий номер з мобільного).
Національна дитяча “гаряча лінія”: 0 800 500 225 або 772 (для дзвінків з мобільного).
Консультації електронною поштою: info@lastrada.org.ua.

Психологічна допомога і реабілітація надається учасникам бойових дій з метою профілактики розвитку у них посттравматичних стресових розладів, дезадаптації, конфліктів з оточуючими, зміцнення їх особистісного та соціального статусу. Будь-який учасник антитерористичної операції, який має статус учасника бойових дій чи інваліда війни (наявне відповідне посвідчення) та документ, що підтверджує безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення - має право звернутися до управління соціального захисту населення із заявою про надання послуг з психологічної реабілітації.
Психологічна реабілітація учасника антитерористичної операції може проводитись із залученням членів його сім’ї, а також інших осіб (з урахуванням інтересів і потреб такого учасника та за його згодою), зокрема тих, які разом з ним проходили або проходять військову службу. Послуги із психологічної реабілітації можуть надаватися в індивідуальній та груповій формі. У разі проходження психологічної реабілітації у стаціонарних умовах тривалість курсу не перевищує 18 днів.
Надання послуг із психологічної реабілітації у стаціонарних умовах може проводитися не більше ніж один раз протягом бюджетного періоду.
Управління соціального захисту населення може прийняти рішення про повторне направлення учасника антитерористичної операції до суб’єкта надання послуг в поточному році у разі його повторного звернення щодо проходження психологічної реабілітації за наявності відповідних рекомендацій, виданих лікувально-профілактичним закладом або зазначених у висновку-прогнозі попередньої психологічної реабілітації.